Нестача інвестицій у вугільні та коксові активи призводить до дисбалансів на ринку. Про це повідомляє аналітик «ГМК-Центр».
Декарбонізація металургії передбачає відмову від використання вугілля. На думку McKinsey під впливом прагнення до реалізації кліматичних цілей, компанії скоротили інвестиції у вугільні активи та потужності з виробництва коксу. Терміни окупності у цих секторах високі. Тож інвестори не хочуть ризикувати. Це ж стосується і надання капіталу в галузі. Банки захопилися «зеленими» проектами, а на вугільний бізнес не можна повісити ярлик «стійкий». Відповідно, зросла вартість капіталу для таких проектів. Загалом галузі видобутку вугілля та виробництва коксу є недоінвестованими на сьогодні, а завтра ця проблема ще більше поглибиться.
Процес переходу металургії на низьковуглецеві технології не може йти абсолютно синхронно із ринками сировини. Тобто періодично виникатимуть дисбаланси, які провокуватимуть зростання цін на сировину. Це ми вже бачимо на прикладі стрибка цін на природний газ та електроенергію. Глобальна крива витрат на коксівне вугілля має «високий хвіст». Тобто якщо з операцій випадає частина потужностей або будуть несподівані сплески попиту, це завжди означатиме різке зростання цін.
Підвищення цін на коксівне вугілля в 2021 році було обумовлено багато в чому одноразовими, випадковими подіями. Тому ринок чекає на зниження. Однак не варто очікувати повернення до $200 за тонну як раніше, оскільки багато разів говорилося про нестійкість цього рівня цін, що сприяло виходу з ринку низки потужностей.
Високі ціни на вугілля – це довгострокова реальність, яка є однією зі складових плати за декарбонізацію та виллється у вищі ціни на сталь. Але, з іншого боку, дорога традиційна сировина сприятиме розвитку низьковуглецевих технологій та прискоренню «зеленого» переходу.
Подробиці теми розповів представник Федерації роботодавців Сергій Салівон в ефірі телеканалу «Перший Діловий».
«Наразі наша промисловість має більше проблем із цінами на газ. Електроенергія хоч і подорожчала, але не вдесятеро, як це сталося з газовим ресурсом. Але, звичайно, треба визнати, що з вартістю електроенергії в Україні теж є проблема. Її ціна підвищилася у порівнянні з минулим роком щонайменше втричі. Але з газом все набагато гірше. Щодо енергетики, то країні вдалося створити мінімальний запас – понад 700 тисяч тонн вугілля, що відрізняється від результатів минулого року. Певною мірою це вийшло завдяки тому, що у нас працюють 14-15 блоків АЕС. І в такому режимі нам вдалося заощадити на їхній роботі й зберегти зайве вугілля. Також у цьому допомогли додаткові закупівлі імпортного вугілля», – сказав він.
Також експерт прокоментував контракт із Казахстаном на постачання понад 680 тисяч тонн вугілля. На цей час процес заблоковано.
«Поки що обсягів вугілля в українських сховищах вистачає, і воно поступово збільшується. Принаймні, згідно з офіційними цифрами. Поки що значного впливу затримка постачання з Казахстану на ситуацію не робить. І важливо сказати, що в угоді не прописано термінів постачання цих обіцяних 680 тисяч тонн в Україну. На сьогодні Казахстан не є для нашої країни великим постачальником вугілля. Минулого року дві третини всього вугілля так чи інакше поставила нам Росія. Наскільки пам’ятаю, Казахстан не увійшов навіть у трійку постачальників. Тому не думаю, що для України затримка має важливе значення», — вважає він.
Нагадаємо, що запаси вугілля на складах теплових електростанцій генкомпаній України 25 січня знизилися на 3,6% (на 25,7 тис. тонн) – до 688,1 тис. тонн. Про це свідчать дані Міністерства енергетики.
Зазначається, що зниження запасів пов’язане із відключенням від мережі 25 січня двох блоків атомних електростанцій.
Стрічка новин 
