В Україні почалася так звана податкова амністія, яка триватиме рік. У цей період можна добровільно задекларувати активи, які були придбані в будь-який період до 1 січня 2021 року на кошти, які раніше не були задекларовані й з яких не були сплачені податки.
Тобто активи, придбані після 1 січня 2021 року, підлягають оподаткуванню в звичайному порядку – отримавши дохід з джерелом походження з України або за її межами, платник податку зобов’язаний в кінці року подати декларацію та сплатити податок.
З нюансами добровільного декларування можна ознайомитися в інформаційному листі № 22 від ДПС, зокрема, податківці зазначають, що амністія не визначає часових рамок придбання активів за рахунок таких доходів. Тобто передбачається, що порушення податкового законодавства могло статися і в періодах, за якими вже закінчився загальний строк позовної давності в 1095 днів.
Крім того, Мінфін надав інструкцію по декларуванню.
Декларуванню підлягатимуть валютні цінності (крім коштів у готівковій формі), цінні папери, рухоме і нерухоме майно, в тому числі об’єкти незавершеного будівництва, частки (паї) у майні юридичних осіб, розміщені як в Україні, так і закордоном.
Подробиці теми розповів податковий консультант Сергій Поліщук в ефірі телеканалу «Перший Діловий».
«Тут потрібно починати з того, що успіх будь-якої амністії, з урахуванням досвіду інших держав, завжди тримається на трьох головних речах. Це відкритість, інформаційна підтримка і довіра до державних інститутів. В цьому власне і полягає успіх багатьох країн, які вже проводили у себе такі реформи. Якщо брати якісь конкретні приклади, то ініціатори такої амністії в Україні завжди наводять досвід тих країн, де це вийшло. Але справедливо було б зазначити, що негативного досвіду в цьому відношенні набагато більше, ніж позитивного. Хоча звичайно тут варто уточнити, що таке «позитив» і що таке «негатив» в даному контексті. Якщо брати саме фіскальну частину, то успіху в цій справі не так вже й багато. Наше уряд брав у приклад такі країни, як Індонезія, Аргентина, Італія. Наприклад, в тій же Індонезії сплатили податків на рівні приблизно 10 млрд доларів. Трохи менше було в Аргентині та Італії», – сказав фахівець.
При цьому він зазначив, що кожна країна вимагає свого специфічного підходу до податкової політики, який міг би враховувати такі фактори, як «історія», «ментальність», та й в цілому економічні особливості держави.
«Потрібно розуміти, що кожна країна має свою специфіку і свою історію, а відповідно і свою податкову культуру. Тому не можна всі країни рівняти по одній планці та розраховувати на такий же результат. Нашу країну можна умовно назвати пост тоталітарною країною, тому мені здається, що підходи, які притаманні іншим державам, нашій країні потрібно використовувати дуже акуратно. Також потрібно враховувати ментальність українців. Адже нашому суспільству категорично не підходить все те, що йому намагаються нав’язати через силу», – вважає експерт.
Тим часом інші експерти відзначають, що податкова амністія, більшою мірою, націлена на тих, хто виживав під час важкого періоду 90-х. Одні виживали тут, інші – їхали закордон. Всіх їх об’єднує одне – вони працювали нелегально, а значить, не платили податки.
Турбуватися про декларування потрібно не всім. Відповідно до закону, існує певна кількість майна, щодо якого держава згідно вважати, що з нього сплачено всі податки, якщо навіть людина не подав декларацію.
Стрічка новин 
