З початку року уряд встановив фіксований тариф на електроенергію на рівні 1,68 гривні за кіловат, скасувавши пільгову ціну 90 копійок за перші 100 кіловат. Такий крок пояснили сримуванням швидкого зростання тарифів. Втім, це не виключає ймовірність нового підвищення найближчим часом.
З березня 2017 року по грудень 2020 року тариф на електроенергію для населення не змінювався, але була можливість економити за рахунок пільгових кіловат. З 1 січня такої можливості українців позбавили – тепер всі платять по 1,68 гривні за кіловат. Цей тариф діятиме до 31 березня 2021 року. Але ціна з 1 квітня викликає побоювання. У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості (Міненерго) на цей рахунок поки нічого не говорять.
Новий тариф може залишитися регульованим і однаковим для всіх споживачів, як зараз, а може бути ринковим. Тоді, в залежності від регіону, тарифи будуть різними і значно більші. Наприклад, тільки послуга розподілу на заході України коштує 1,20-1,30 гривні, і це без ПДВ.
Про своє бачення ситуації розповіла керівник європейсько-українського енергетичного агентства Олександра Гуменюк.
“Україні “пощастило” отримати у спадок величезну інфраструтуру, генеруючі потужності, які тривалий час не ремонтувалися, не будувалися нові. І так сталося, що сплинув час, і зараз настав той період, коли потрібно вже вкладати кошти в їх модернізацію, оновлення. Також з 2023 року запланована інтеграція енергетичної системи в європейську енергетичну систему ENTSO-E, яка відкриє ринок для вільного експорту-імпорту електроенергії, відкриється абсолютно прозора ринкова модель. Це підвищить конкуренцію на ринку, а конкуренція призводить до гнучкості цін і для споживачів це краще. Оскільки споживачі при високій конкуренції отримають нижчі ціни і кращу якість товару та послуг. Але є тряд технічних вимог з боку Європейського союзу, що, перш ніж ми інтегруємося – нам потрібно навести лад в укранській енергетичній системі. Тому це одна з причин, чому потрібно підвищувати тарифи”, – зазначила експерт.
Також вона розповіла, чому тарифи відновлюваної енергетики в Україні вищі, ніж, наприклад в країнах Європи.
“Дуже багато фахівців в галузі енегетики і спостергачів за системою відновлюваної енергетики реагують так, що в Україні більші тарифи, ніж в Німеччині, але там підтримка “зеленої енергетики” почалася ще в 90-х роках, і в багатьох країнах світу. Для того, щоб підняти цей сектор – потрібно приваблювати бізнес, інвестиції, тому “зелені тарифи” – це такий механізм, для того, щоб привабити максимальну кількість учасників в цей сектор. Коли частка “зеленої енергетики” збільшується, тоді є наступний етап, він більш конкурентний, коли ціна є меншою – це система аукціонів. У нас в Україні вже прийнято законодавтство для плавного переходу на систему аукціонів”, – додала фахівець.
Експерт розповіла, що країни іноземних інвесторів “зеленої енергетики” пильно спостерігають, як будуть виконані перед ними зобов’язання в Україні.
“Нема одного простого рішення, яким чином не піднімати тарифи і задовольнити, наприклад, обурених інвесторів, які вклали мільярди євро у будівництво проектів, згідно чинного законодавства. Як багато хто любить звинувачувати, це не найбагатші структури (українці чи олігархи) збудували цю “зелену енергетику”. Згідно з аналізом, сектор відновлюваної енергетики настільки розгалуджений, що можна сказати: від фермера на Херсонщині до інвестиційної компанії у Норвегії чи в США. Більше 800 компаній реалізували проекти з відновлюваної енергетики. Більше 30% з яких – це є іноземці. Їхні Посольства, їхні країни пильно спостерігають, як будуть виконані перед ними зобов’язання. Представники іноземних компаній, зазвичай нарікають, як складно їм тут вести бізнес – їм доводиться реалізовувати низку соціальних програм (будівництво шкіл, інфрастуктури) – 5-10% від капіталовкладень в свій проект”, додала вона.
Стрічка новин 
