Україна і Туреччина активізували переговори про створення зони вільної торгівлі, які тривають вже майже 10 років. У Києві заявили про перезавантаження цієї теми ще на початку вересня після розмови українського міністра економіки Ігоря Петрашко з міністром торгівлі Туреччини Рухсаром Пекджаном.
Зокрема, в Мінекономіки України оголосили, що сторони прагнуть перезапустити довготривалі переговори та знайти взаємовигідне рішення для укладення угоди про вільну торгівлю.
«Переконаний, це дасть імпульс реалізації нашої амбітної мети — збільшення торгового обороту до $ 10 млрд. Україна і Туреччина мають тісні економічні зв’язки та активний двосторонній діалог», — додав Петрашко.
Водночас Україні необхідно брати до уваги певні ризики, які супроводжують розвиток україно-турецьких відносин, і безпосередньо впливають на їх перспективи:
- По-перше, українська влада повинна чітко сприймати Туреччину як держава, що має свої геополітичні амбіції, які визначають її активність на зовнішньополітичній арені в останні роки.
- По-друге, Україна і Туреччина мають дещо відмінні погляди на проблему безпеки Чорноморського регіону.
- По-третє, при розвитку україно-турецького партнерства Україна повинна враховувати загострення дипломатичних відносин між Анкарою і західними партнерами.
Також наявний дисбаланс в економічному потенціалі України та Туреччини несе певну загрозу нашій країні.
Попри кризу національної економіки останніх років, Турецька Республіка залишається найсильнішим гравцем в системі міжнародних економічних зв’язків (її статус підтверджений членством у форматі G20). Вже зараз спостерігається тенденція формування негативної динаміки в торгівлі товарами між нашими країнами. В рамках переговорного процесу щодо формалізації економічного співробітництва доводиться брати до уваги небезпеку перетворення України на сировинний придаток для Туреччини — судячи з усього, саме це і затримує підписання довгоочікуваної Угоди про Зону вільної торгівлі
Руслан Осипенко, економіст-міжнародник, говорить про це так:
«На догоду політичним інтересам цей договір може бути підписаний. Але потрібно пам’ятати, що переговори ведуться дуже давно. І це може бути на умовах, які будуть невигідні Україні».
Наприклад, за словами експерта, Туреччина вимагає виключення деяких сфер з договору – сільськогосподарської продукції, яку якраз і поставляє Україна. Для нашої країни точками зростання є легка і переробна промисловість. При цьому Туреччина – другий після Китаю виробник продукції легкої промисловості. Це говорить, що наша легка промисловість «ляже». А ось в переробну промисловість України не вкладає, і це означає, що договір буде невигідним для нас.
Україні потрібно виробляти щось, а не збирати. Раніше у нас була збірка холодильників – практично все було імпортним, від металу до генераторів.
Туреччина на цей час підіймається у якості регіонального лідера. Саме тому Ердоган підтримає Україну за Крим, прийде до Зеленського та скаже — «Ми ж вас підтримали, нумо підписуймо договір». І його підпишуть.
Більше цікавого про торговельні відносини між двома країнами, про перспективи співпраці Руслан Осипенко розповів в ефірі «Першого Ділового» телеканалу.
Стрічка новин 
