Комітет Верховної Ради з питань енергетики і ЖКГ підтримав встановлення тарифу на передачу електроенергії для чотирьох металургійних підприємств без урахування витрат НЕК “Укренерго” на компенсацію з оплати “зелених” тарифів.
Згідно з рішенням комітету, ця норма була включена в законопроект № 3658 “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії”.
За словами Дмитра Марунича, це вкрай лобістське рішення, яке навіть не варто обговорювати.
“Це рішення було “протягнуто” під дуже вдалу кон’юнктуру. Якась логіка в ньому, звичайно, присутня. З іншого боку – це приватне рішення. А ми повинні говорити зараз про більш важливі речі. Повірте, що навіть якщо ця “зелена” електрометалургія буде платити як і інші підприємства, які викидають СО2 більше, ситуацію на ринку це не вирішить” – наполягає співголова фонду енергетичних стратегій.
Марунич припускає, що таке лоббі – справа рук Пінчука.
“У нього непогані лобістські можливості в різних областях державної влади, і краще навіть ніж у Коломойського. Справа, мені здається, далеко не в цьому. Якісь преференції для більш “чистих” сталевиробників повинні бути – без цього ми нікуди не підемо. Наскільки потрібні ці преференції зараз – велике питання. Чому? Тому що ситуація на ринку досить складна, і кожна копійка, яка йде від кінцевого споживача важлива, тому що інакше, ми можемо піти за непрогнозованим сценарієм” – пояснює експерт.
Також експерт прокоментував той факт, що Україна розгляне питання будівництва заводу з виробництва водню, як повідомила т.в.о. міністра енергетики Ольга Буславець.
Відомо, що Євросоюз прийняв стратегію впровадження відновлюваної водню. Вона передбачає доповнення інтегрованої енергетичної системи масових промисловим виробництвом поновлюваного водню. Він може служити джерелом енергії там, де використання електрики утруднено. У перспективі він буде проводитися в основному з використанням енергії вітру і сонця.
На етапі з 2020 по 2024 рік у ЄС передбачається установка водневих електролізерів, як мінімум, на 6 ГВт і виробництво до 1 млн тонн поновлюваного водню. На етапі з 2025 по 2030 рік водень повинен стати невід’ємною частиною інтегрованої енергосистеми, в якій потужності по електролізу поновлюваного водню складуть мінімум 40 ГВт.
“Потрібні колосальні витрати, – це перше. А друге – існує маса питань з транспортування водню за існуючою ГТС. Не факт, що ця система технологічно готова для цієї транспортування, з точки зору збереження лінійної частини та іншого обладнання. ГТС фактично призначена для природного газу, водень не може нею транспортуватися. Він не споживається в таких великих обсягах у Європі, і навряд чи буде у майбутньому Це питання в Укртрансгазі вже обговорювалося і відповідей на нього однозначних немає. Тому я б до цього ставився, як до міркувань з далекого-далекого майбутнього” – говорить Марунич.
За словами експертів, Міненерго лише розгляне питання щодо будівництва заводу. Адже в Україні вже існує велика кількість установок з виробництва водню, тому що це стандартне виробництво на будь-якому газо- або нафтопереробному заводі. Водень потрібен для всіх технологічних процесів. Тож Україна не пасе “задніх” у цьому питанні, адже в країні є ряд прогресивних розробок щодо виробництва цього виду палива.
Стрічка новин 
