Вже протягом двох років на складі біля порту Миколаєва лежить 3200 тон аміачної селітри, які потрапили на територію країни на судні «Тузла» у вересні 2018 року. Через негативний вердикт екологічної інспекції вантажу було відмовлено в оформленні – судно пішло, а тонни селітри залишилися лежати в порту Миколаєва. Про це написав у своїх соціальних мережах глава ГО “Центру аналітичних досліджень” Андрій Сенченко, що викликало масову паніку серед громадян через наявність небезпечної речовини.
Чи може в Україні повториться така ж ситуація, яка склалася в Бейруті? Хто відповідальний за миколаївську селітру і як країні вирішити питання з вибухонебезпечними об’єктами? Про це в четвер, 6 серпня, розповів політолог і за сумісництвом директор «Українського інституту аналізу та менеджменту політики» Руслан Бортник в коментарі для телеканалу «Перший Діловий».
Перед історія у даній ситуації досить довга і бере свій початок ще з жовтня 2017 року, коли з аміачного заводу «КазАзот» (Республіка Казахстан) відвантажили 3200 тон селітри, які попрямували в Україну через Грузію.
Тоді відправником селітри стала фірма Apex Trade Enterprises LLC. За інсайдерською інформацією – спочатку вантаж повинен був піти на експорт кудись аграріям до Європи. Але в Європі така схема б не пройшла. Тоді, після оцінки з боку міжнароднї компанії SGS, яка провела експертизу вантажу в портах Грузії, товар провалив всі тести і став непридатний до використання.
Однак даний факт не зупинив бізнесменів, і вони знову передомовилися про постачання вантажу в Україну вже під виглядом домовленності з фірмою ТОВ «Агрітера». На момент початку осені 2018 року, товар майже увійшов в експлуатацію в Україні, проте на останньому етапі, в момент оформлення вантажу, вітчизняна екологічна інспекція забракувала селітру, 3200 тон якої і донині знаходяться на території порту Миколаєва.
Наразі винних в цій історії знайти важко.
Станом на січень 2019 року, заарештовані 3200 тон селітри перебували на тому ж 12 причалі ДП “ММТП”, а в лютому 2019 року суд відмовив у знятті арешту на майно.
“Інших рішень суду, де б йшлося про цю заарештованої селітрі, в Єдиному реєстрі судових рішень немає, виходячи з цього, вона повинна перебувати там, де її і залишили – на 12 причалі Миколаївського морського торгового порту“, – написав Сенченко про ситуацію.
Тим часом, в Адміністрації морських портів України спростували інформацію про наявність зазначеної селітри в порту Миколаєва, написавши про це на своїй офіційній сторінці.
Як прокоментував ситуацію український політолог Руслан Бортник, навіть якщо інформація про наявність 3200 тон селітри в Миколаївці порту – фейк, ризики техногенних катастроф в Україні все одно залишаються вкрай високими, тому тут скоріше можна більше говорити не про повторення катастрофи в Бейруті, а про повторенння трагічного досвіду самої України.
«Повторення українських ситуацій, а не ліванських, цілком можливе. Давайте згадаємо, що у нас в країні за останніх шість років близько восьми складів з боєприпасами злетіли в повітря. Суспільство вже звичне до таких проблем. У нас горіли великі нафтобази, у нас вистачає серйозних катастроф з транспортом, а також був цілий ряд серйозних проблем з пожежами», – розповів фахівець, підкреслюючи, що зараз для своїх же громадян Україна залишається вкрай небезпечним, з точки зору техногенних катастроф, державою.
Директор «Українського інституту аналізу та менеджменту політики» вважає, що звичайно ж такого роду ситуації можуть з року в рік й надалі повторюватися.
А в контексті поточної загрози того ж Миколаївського порту та інших вибухонебезпечних об’єктів на території України, влада, на прикладі ситуації з Бейрутом, повинні зробити декілька важливих висновків.
«По-перше, повинна бути здійснена перевірка всіх потенційно техногенно небезпечних виробництв, місць зберігання, складів і всього іншого. По-друге, необхідно забезпечити охорону і належне дотримання правил техногенної безпеки на таких об’єктах. По-третє, ми ж розуміємо, що через ситуацію в Бейруті ми втрачаємо економічно, тому що Україна зараз є одним з головних постачальників на Близькому Сході в той же Ліван. Потрібно думати про те, як не втратити цей ринок, а також щодо того, як допомогти громадянам, які зараз перебувають зовсім без захисту за кордоном у Лівані», – сказав Руслан Бортник.
Як би там не було, фахівець вважає, що у разі аналогічної катастрофи на будь-якому з техногенно небезпечних об’єктів України, відповідальність за втрати, сотні смертей та збитки, будуть нести абсолютно всі: починаючи від місцевих правоохоронних органів і закінчуючи центральною верхівкою української влади.
Нагадаємо, що 4 серпня в порту Бейрута вибухнула нечувана кількість аміачної селітри (близько 2700 тонн). Тоді мимовільними жертвами події стали сотні тисяч громадян.
За офіційними даними на місці вибуху загинуло близько ста осіб, однак зараз на території вважаються зниклими ще сотні людей.
На даний момент головного підозрюваного винуватця в катастрофі, який є вихідцем з Росії, шукають на Кіпрі.
Стрічка новин 
