Україна і Туреччина підписали кілька документів про співробітництво в оборонній сфері під час офіційного візиту президента України до Стамбулу.
Зокрема, країни підписали рамкову військову угоду між урядами країн. Підписи під документом поставили міністри оборони України і Туреччини. Зараз її текст не оприлюднено.
Раніше в Міноборони повідомляли, що угода передбачає розширення співпраці в оборонній сфері по 21 напрямку.
Другий підписаний документ – меморандум про наміри в області оборонно-промислових проектів.
Також підписали протокол за підсумками 12-го засідання міжурядової українсько-турецької комісії з торговельно-економічного співробітництва.
Затверджена президентом Зеленським у вересні 2020 року Стратегія національної безпеки України визначає Туреччину однієї з країн, з якою Україна буде розвивати стратегічне партнерство для захисту своїх інтересів і зміцнення регіональної безпеки.
Спеціально для Першого ділового телеканалу у ситуації розбирався експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула.
“Я не думаю, що візит Зеленського до Туреччини можна назвати стартом. Скоріше за все це – послідовна стабільна робота на високому рівні, яка характеризує вже наявне стратегічне партнерство між Україною та Туреччиною, яке розвивалося протягом останніх років” – заявляє експерт.
За словами Миколи Замікули, у військовому секторі взаємовідносин між Туреччиною і Україною є багато напрямків. Наприклад, навчання українських військових на території Туреччини, яке фінансується турецькою стороною. Окрім цього, експерт зазначає, що Туреччина зацікавлена в українських двигунах, які можуть бути встановлені не лише на розробки беспілотниках, а й можуть бути застосовані у розробці турецьких крилатих ракет.
“Деякі експерти наголошують про розвиток співпраці у військово-морській сфері створення кораблів. Але я хотів би наголосити, що враховуючи наші інтереси в сфері розбудови національного ВМФ, для нашої країни створення кораблів класу “Корвет” не є пріоритетом. В даному випадку можемо говорити про співпрацю між підприємствами двох країн, які зможуть покращити потенціал суднобудівельної галузі, проведуть певний обмін технологіями тощо.
Тут є питання, що турецька сторона, розвиваючи партнерство у військово-технічній сфері, прагне забезпечити транзит українських технологій, аби потім налагодити виробництво на турецьких підприємствах за українськими проектами. З боку України, ми наполягаємо, щоб партнерство розвивалося на інших умовах. Але на сьогодні усі ці речі проходять процес узгодження, ми поки що власні інтереси відстоюємо” – говорить спеціаліст.
Микула Замікула вважає, що поки що підприємство “Антонов” не показало реальних результатів, адже замовлень на створення нових літаків не поступає. В цьому є проблема. Причиною цього може бути те, що є певні виробничі проблеми з нашого боку, а також є небажання ділитися інтелектуальною власністю. Звичайно, є ризики у розвитку майбутнього співробітництва.
“Саме у випадку українсько-турецьких відносин, справа для нас є більш виграшною, якщо ми розраховуємо на розбудову реального регіонального військово-політичного партнерства з цією державою” – зазначає експерт.
Відомо, що кілька років тому президент Туреччини Ердоган, оглянув літак АН-158 та зацікавився цією розробкою. Потім він хотів створити разом з Україною танк 158.
За словами Замікули, в Туреччині є чимало подібних проектів, адже країна намагається концентруватися на національному виробництві. Політика країни полягає в тому, щоб виробляти на власних потужностях певні проекти.
“Треба подивитися, що ми ставимо в пріоритет: підтримку економіки чи якісну реалізацію інфраструктурних проектів. Зрозуміло, що турецька будівнича галузь відома своєю якістю. Туреччина залучена у багатьох міжнародних проектах будівництва. У даному випадку вони дійсно можуть запропонувати об’єктивно кращі умови, ніж національні компанії. Так, вони можуть користуватися певними хибними шляхами на нашому законодавстві, але якщо ми дійсно хочемо отримати гідний результат, то треба звертатися до них” – резюмував спеціаліст.
Стрічка новин 
