Україна продовжує щорічно платити Росії 200 млн доларів за зберігання відпрацьованого палива атомних електростанцій за можливі корупційні змови та затягування будівництва власного сховища в Чорнобильській зоні відчуження.
На реалізацію ідеї побудувати власне сховище в Чорнобильській зоні відчуження, де б зберігалося ядерне паливо з трьох українських атомних станцій, в цілому за 18 років було витрачено близько 1,5 млрд грн. Водночас Україна за цей же час заплатила Росії близько 2 млрд грн за тимчасове зберігання палива і продовжує платити 200 млн доларів щорічно, оскільки сховище досі не введено в експлуатацію.
Серед причин, чому українське сховище досі не працює – затягування будівництва і ймовірні корупційні змови, які зараз вивчає Антимонопольний комітет і НАБУ.
Чому так відбувається і яка ситуація з будівництвом сховища зараз? Подробиці теми розповіла член експертної ради Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Ольга Кошарна в ефірі телеканалу «Перший Діловий».
За словами фахівця, починаючи з 2014 року старе керівництво компанії НАК «Енергоатом» спільно з Міненерго докладало максимум зусиль для того, щоб зменшити енергетичну залежність України від Російської Федерації.
«Перш за все це стосується проекту диверсифікації постачання палива який значно просунувся за цей час. Зараз вже 50% тепловиділяючого збору відбувається з боку американської компанії. Нове централізоване сховище також потрібно для того, щоб ми не відвозили перероблене паливо, яке не є ядерними відходами всупереч думці журналістів, адже це цінна енергетична сировина», – сказала експерт.
Вона підкреслила, що для України цей проект несе дуже велику важливість, оскільки в разі, якщо країна не зможе відмовитися від постачання свіжого палива з Росії, лише дві країни можуть робити паливо для такого типу реакторів. При цьому з об’єктивної точки зору Україна ще давно могла побудувати таке сховище, оскільки відповідний тендер країна провела ще у 2014 році, а ще у 2005 році підписала потрібний договір.
«Цей процес затягувався виключно з вини української сторони», – підкреслила Кошарна.
Спеціаліст сказала, що реальне будівництво проекту почалося лише у 2017 році. При цьому в основному роботи щодо реалізації даного проекту затягували з огляду на особистісні політичні мотиви.
«Для початку будівництва потрібно було прийняти закон України «про розміщення ядерно-небезпечного об’єкта державного значення». І цей закон 7 років гуляв коридорами Верховної Ради. У нас часто відбуваються вибори та часто політики використовують тези про «ядерний могильник» у своїх інтересах передвиборчої компанії. Потім, коли вже Юлія Тимошенко стала прем’єр-міністром, то вона підписала технічне обгрунтування даного законопроекту», – розповіла фахівець про юридичні колізії даної проблеми.
При цьому Російська Федерація стала очевидно втрачати у своїх валютних доходах після того, як Україна диверсифікувала постачання свіжого палива.
«Росія звичайно ж не хотіла втрачати ті 200 або 250 мільйонів доларів на рік, а до 2014 року ця сума і зовсім доходила до 800 млн доларів на рік. Тому звичайно ж у всіх владних структурах активно використовувалося проросійське лобіювання та всі доступні інструменти для того, щоб зберегти ці гроші”, – сказала член експертної ради Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Також залишається питанням, чи вистачить тих грошей в розмірі одного мільярда гривень для того, щоб побудувати гарне централізоване сховище для ядерних відходів.
«Неможливо відразу все прорахувати, тому часто сторони укладають додаткові домовленості. Адже може вдарити інфляція, несподівано підвищиться ціни на якісь послуги або матеріали. Зараз за оцінками самого «Енергоатому» для реалізації сховища залишилося добудувати лише 13%. А минуле керівництво компанії взагалі говорило про 3%. Те, що зараз йде процес проти керівника Микитася – не заважає оголосити потрібний тендер, адже в Україні є багато фахівців, які можуть доробити цю роботу “, – заявила експерт.
При цьому раніше компанія, яка займалася цим будівництвом, підписала з Україною контракт на постачання своїх технологій, а не заручилася закінчити проект.
«Ця технологія відрізняється від тієї, яка зараз у нас реалізована на майданчику Запорізької станції. Саме тому за будівельні роботи відповідає «Енергоатом». З лютого місяця цей об’єкт опечатано», – резюмувала фахівець, вказуючи на фактичну невідомість поточного стану даного сховища.
Нагадаємо, що Україна експлуатує 15 енергоблоків АЕС. При цьому жодного сховища для ядерних відходів за роки незалежності так і не побудували.
Загальна площа будівництва охоплює 45 гектарів.
Стрічка новин 
