Експерти та представники профільних асоціацій наполягають на необхідності негайного скасування обмежень на імпорт сірчаної кислоти.
З 1 вересня 2018 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі Мінекономрозвитку ввела квоти на поставки сірчаної кислоти. Офіційною причиною стала нібито захист вітчизняного виробника. В результаті введення обмежень ціни на сірчану кислоту без об’єктивних передумов виросли майже в два рази, відбулася монополізація ринку. Це, своєю чергою, призвело до того, що підприємства-споживачі опинилися в заручниках у окремих посередників. Ті зривають поставки, диктують економічно необґрунтовані умови, однак вибору немає – купити сірчану кислоту через квоти на імпорт можна тільки у обмеженого кола постачальників, якими як правило є приватні компанії, а не державні підприємства, які цю сірчану кислоту виробляють.
Експерти та представники профільних асоціацій наполягають на необхідності негайного скасування обмежень на імпорт сірчаної кислоти і олеума для нівелювання ризиків недозабезпечення підприємств-споживачів критично важливим для них сировиною, а також створення умов для руйнування корупційних схем, які на тлі введення квот були збудовані навколо державних підприємств- виробників сірчаної кислоти.
«У міністерства один шлях – прибрати корупційні схеми минулої влади і скасувати квоти на імпорт сірчаної кислоти. У 2020 році ми сподівалися, що квоти будуть скасовані, тому що їх негативний ефект видно неозброєним поглядом. Однак Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення залишити без зміни діючі квоти на імпорт сірчаної кислоти, які привели до монополізації ринку, зростання цін на ресурс і корупційним схемам », – повідомив народний депутат Муса Магомедов.
Свою думку щодо цієї ситуації висловив Тарас Загородній, економіст.
“Україна повинна прагнути до максимального імпортозаміщення, в тому числі і сировинних товарів. Це повинна бути довгострокова позиція. Тому Мінекономіки повинно збалансовувати інтереси реального сектору та виробників сировини.
В даному випадку, якщо Мінекономіки не справляється зі своїми обовязками, металурги мають право вимагати збалансувати ринок. Мінекономіки повинно займати більш активну позицію, для того, щоб був баланс інтересі. В довгостроковому періоді Україні вигідно, щоб все, що можна зробити в країні там і вироблялося. Тому що це замкнуті виробничі цикли, це податки, які знаходяться в країні, немає залежності від курсових різниць, коли закуповується сировина. Але для цього повинна бути добра воля виробників”, – зазначає експерт.
Тарас Загородній вважає, що якби було бажання держави, то знайшлися б підходи до виробників сірчаної кислоти, і до виробників відповідних продуктів.
“Мінекономіки має розширювати квоти постачання до прийнятної ціни, яка б давала можливість збалансувати ринок; забезпечити короткострокові потреби виробників, щоб не виникало збоїв по технологічних циклах; вживати заходів, щоб виробники-порушники були покарані; балансувати інтереси.
Я вважаю, що квоти повинні бути розширені, а далі виробляти той механізм, який дозволяє уникнути невиконання зобовязань в першу чергу тих, хто вже їх порушив”, – говорить економіст.
На думку Тарас Загороднього, систему характеризує не помилка, а реакція на помилку. Якщо на проблему ще минулого року не було реакції, але вже тоді металурги вже про неї говорили, тоді правоохоронні органи повинні розбиратися з цим.
“Якщо квотування було запроваджене минулого року, тут треба дивитися, що обіцялося, які були пункти угоди між сторонами, що з цього справдилося, чи були технічні можливості для цього. Металурги також повинні підключатися та говорити про свої проблеми.
Меморандум – це документ ні про що. Умовно кажучи, сторони обіцяють поважати інтереси одне одного. При тому, Мінекономіки може бути арбітражем між виробниками та постачальниками сировини. Інструментаріїв дуже багато, а головне – щоб було бажання”, – резюмував фахівець.
Стрічка новин 
