Україна вступила до СОТ на набагато гірших умовах, ніж Туреччина. Зараз Україна має гірший, не менше ніж в 6 разів, тарифний захист. Ситуація, що склалася, може призвести до деформації українського ринку цементу, оскільки за останні роки імпорт турецького продукту різко зріс — у 9 разів у 2019 році, і в 13 разів — станом на період з січня по серпень 2020. Саме тому з великою ймовірністю за підсумками 2020-го року в Україну може бути завезено понад мільйон тонн турецького цементу.
Зацікавленість Туреччини в українському ринку зумовлена трьома основними факторами. По-перше, з початку кризи 2018 року Туреччина переживає дуже серйозний спад будівництва, тобто для турецьких виробників значно скоротилися можливості на внутрішньому ринку. Кількість дозволів на будівництво, виданих з 2017 по 2019 рік, скоротилася на 82%, тому встановлені потужності турецьких цементних виробництв за даними Асоціації виробників цементу Туреччини були задіяні у 2018 році лише на 42%. По-друге, бойові дії у Сирії – колись найбільшому експортному ринку для турецького цементу – змусили експортерів шукати нові ринки для збуту. По третє, міцні позиції української гривні, особливо на тлі девальвації турецької ліри, зробили ринок України особливо привабливим для турецького експорту.
З боку держави буде правильним обмежити завезення в таких кількостях того товару, який Україна може виготовляти самостійно — у відмінній якості, про яку свідчить експорт українського цементу до країн ЄС, та у достатній кількості, бо задіяно не більш як 80% виробничих потужностей цементних заводів України.
Наразі українська цементна галузь потребує підтримки держави. Цементники впевнені — загороджувальні мита мають стати протидією проти надмірного імпорту та врятувати одну з ключових галузей української економіки.
Віталій Грусевич, виконавчий директор Конфедерації будівельників України, каже про це так:
«Хочу зазначити, що цемент сам по собі – стратегічний продукт. Він є складовою для різних будівельних сумішів, його купують звичайні люди, а також його споживають і будівельні компанії. Основний споживач – звичайно ж, будівельна галузь, ми бетону споживаємо багато. Набагато більше, ніж за статистикою».
На додаток експерт каже, що споживчий ринок знаходиться в тіні, до того ж, майже весь ринок цементу – це фальсифікат. За його словами, тільки біля Києва майже 50 компаній, які виробляють так званий фуфло-цемент, а взагалі-то ринок ніким не контролюється.
«З точки зору державного регулювання, з 2010 року ми втратили ринковий нагляд як такий. Десь біля 4-5 мільйонів тонн – це обіг «сірого» цементу в Україні. Цей ринок потужний. Прибутки від цементної галузі осідають за кордонами нашої країни, на жаль», – додає пан Грусевич.
Він вважає, що звинуватити когось в картельному зговорі занадто важко. А головне, що конкуренція – якщо вона чесна та прозора – це двигун прогресу. Вона допомагає, вона виводить на інші рівні підприємства, вона заохочує до розвитку компанії.
«Я не думаю, що в юридичній площині є якісь ознаки антиконкурентних дій… Взагалі прибутки пов’язані з тим, у кого з заводів є щось краще – відділ збуту, зв’язки тощо. Всі інші гравці рівняються на лідера, а ціни встановлюють самі.
На думку експерта, цемент – це насамперед технології. Лінію для переходу на інший продукт потрібно перелаштовувати, а це дуже важко. У нас в країні сформовані всі ринки збуту, гравці ринку мають лише поділити їх, розрахувавши свою маржинальність. Це також робиться за схемами, тут важлива ще й кон’юнктура ринку.
Але в Україні помітно подорожчав цемент. Майже вдвічі – дише за останній рік. Тут були й приводи – санкції до тих виробників та експортерів цементів з Росії, Молдови та Білорусі, тощо. В липні та серпні минулого року на ринку України можна було спостерігати дефіцит поставки вагонів. І в серпні минулого року підняли ціни до такої межі, що гравцям з-за кордону прийшлося дивитися, що та як.
«Натомість Туреччина не розгубилася та з серпня 2019-го почала поставляти турецький цемент – ця тема лежить виключно в економічній площині», – нагадав експерт.
Є ще й такий феномен: при експорті українського цементу вартість втричі нижча, ніж на нашому ринку… Чому? Це, на думку Віталія Грусевича, пов’язано з економікою, рентабельністю тощо. Завод в збиток собі не буде продавати ту чи іншу продукцію. Принцип такий: тут я призначаю таку ціну – і все, не подобається – шукай іншого постачальника. Феномен, так.
«До минулого серпня Туреччина не мала наміру бачити Україну у рядах свої партнерів, вони орієнтувались на Єкропу, США, Африку. До того ж Туреччина має 56 цементних заводів, вони себе спокійно почувають. Взагалі-то ця країна – відомий постачальник цементу для всього світу. Україна сама відкрила ворота для цементу Туреччини, а та на партнерських заставах працює. Наш ринок для Туреччини невеликий», – підсумував експерт.
Більше цікавого з приводу турецького цементу та інших подробиць існування цементного ринку в Україні Віталій Грусевич розповів в ефірі «Першого ділового».
Стрічка новин 
