За січень-серпень 2020 товарообіг України склав 64,25 млрд доларів – це на 9,7% менше, ніж за вісім місяців 2019 (71,5 млрд доларів). Про це повідомляє Державна митна служба.
Відзначається, що за цей період в Україні імпортували товарів на понад 33, 3 млрд доларів (у порівнянні з аналогічним періодом 2019 імпорт зменшився на 4,7 млрд доларів або на 12,4%). Експортували з України на 30, 9 млрд доларів (зменшення експорту склало 2,2 млрд доларів або 6.6%).
На цей час реальна наявність російських інвестицій в Україну у двічі перевищує офіційні дані. На думку експертів, це робить українські санкції проти Росії абсолютно неефективними, а стратегічні об’єкти України абсолютно беззахисними. Про які саме інвестиції мова і як в Україні незаконно виводять гроші та уникають санкцій? Про це повідомляє експерт Центру економічної стратегії Дарина Михайлішина в ефірі телеканалу «Перший Діловий».
За словами фахівця, зараз дійсно існує безліч факторів, які свідчать про те, що в Україні є великий прихований капітал російських інвестицій.
«Ми бачимо, що зараз найбільшим інвестором в Україну є Кіпр, а інвестиції з Росії є меншими ніж з боку британських островів. Тобто напевно, Росія як країна інвестує більше, ніж маленька острівна держава. Швидше за все це відбувається через офшори. Насправді існує дійсно безліч доказів того, що інвестиції Росії просто ховаються. Але зараз питання скоріше в тому, скільки насправді залишається цих прихованих інвестицій», – зазначила фахівець.
Залишається питанням, яким саме методом Росія приховує цей капітал, і чи є реальні способи розсекретити цю незаконну схему.
«Банківський сектор – це як раз таки той самий позитивний приклад щодо прозорості. Тому що в банківській системі ми можемо зайти на сайт НБУ і подивитися структуру власності будь-якого банку. Тобто, якщо ці інвестиції йдуть не напряму з Росії, остаточний бенефіціар все одно зазвичай вказується. У зворотному випадку у НБУ буде право позбавити такої банк ліцензії. В цьому випадку при тому, що українські компанії також зобов’язані вказувати кінцевого бенефіціара в документах, найчастіше вони цього все-таки не роблять. Мені здається, що потрібно зробити санкції стосовно таких компаній жорсткіше і було б позитивно використовувати такий досвід банківської системи прозорості в інших системах. Це допомогло б визначити справжніх бенефіціарів компаній і зрозуміти, які саме інвестиції йдуть з Росії», – навела приклад фахівець.
Експерт Центру економічної стратегії підкреслила, що зараз найбільша категорія імпорту між Росією та Україною – це нафта. Попри те, що за останній період часу імпорт нафти дещо впав, він все одно залишається на досить високому рівні. У цьому контексті Україна уклала угоду про успішне співробітництво та торгівлю з Євросоюзом, що дещо допомогло країні частково переорієнтувати свій ринок в Європу.
Однак навіть це не до кінця рятує ситуацію, адже не рідко навіть на державних стратегічно важливих підприємствах підсумковими бенефіціарами є росіяни або проросійські бізнесмени. Наприклад, тут можна згадати ситуацію з запорізьким алюмінієвим комбінатом, який припинив свою діяльність і транспортувати все своє цінне майно в Росію. Вже у 2016 році завод знову опинився в руках української влади, проте вже без більшої частини грошей і цінного обладнання.
«Тут можна згадати ще один завод – Миколаївський. Він був залежний від торгівлі з Запорізьким заводом, оскільки саме йому постачав свою продукцію на подальше перероблення. Тому після того, як перший був ліквідований, останньому не залишилося іншого виходу, крім як почати бізнес з Росією і відправляти свою продукцію туди. Це ще один яскравий приклад того, коли російські власники купують заводи та просто знищують їх виробництво для того, щоб знищити конкурента. На це варто звернути увагу і надалі не направляти інвестиції, які вимагає стратегічно важливе виробництво, в подібні місця. Адже в певному форматі в Україні це може контролювати владу», – сказав експерт.
При цьому в питанні тієї ж постачання нафти, Україна насправді не обмежена в партнерстві з однією лише Росією, а може використовувати різні джерела видобутку ресурсу.
«Тут швидше питання ринкових механізмів і питання ціни. Якщо ми імпортуємо нафту з Росії з якогось маленького об’єкта, який пропонує ціну менше, ніж в інших країнах, то в цьому немає великої проблеми. Головне, щоб ми не імпортували нафту тільки з боку однієї Росії», – вважає Михайлішина.
Тут варто зазначити, що не всі російські інвестиції згубно впливають на Україну.
«Тут можна розділити інвестиції на два типи: ті, які впливають на об’єкти стратегічного значення – це енергетика, українська економіка, банківський сектор, ЗМІ. Є інвестиції, які можна вважати менш небезпечними. Наприклад, відкриття малого бізнесу якимись приватними російськими компаніями. Це може добре вплинути на рівень створення робочих місць. Але з іншого боку, частина податків буде йти в кишеню Росії, що є найгіршим сценарієм для України», – сказала фахівець.
Нагадаємо, що капітальні інвестиції в економіку України в першому кварталі 2020 року склали 76,9 мільярда гривень. Це на 35,5% менше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
За даними статистичного відомства, зниження інвестицій було зафіксовано у всіх галузях, за винятком сфери «Інформація та телекомунікації», де зростання склало 8,7%.
Стрічка новин 
