Україна і Туреччина підписали угоду про військову співпрацю. Документ був підписаний під час візиту Президента Володимира Зеленського в Анкару з 15 по 17 жовтня.
З української сторони проект угоди попередньо був прийнятий на засіданні уряду. Така угода в майбутньому дозволить створити правові підстави для розширення співпраці сторін у військовій сфері по 21 напрямку.
Розширення співпраці у військовій сфері передбачається в спільному виробництві високоточних протитанкових засобів, ремонті та технічній підтримці вертольотів, постачанні авіаційних двигунів, співробітництві у сфері протидії безпілотним авіаційним комплексам, а також у сфері транспортної авіації та тренажерних комплексів.
У серпні 2020 року Президент України Володимир Зеленський під час телефонних переговорів з лідером Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом обговорювали підписання даної угоди. Зеленський висловив надію, що вона буде підписана до кінця 2020 року. Відзначається, що в рамках угоди Туреччина зможе надати Україні 36 млн доларів на закупівлю турецької військової техніки та товарів подвійного призначення.
Раніше, в лютому 2020 року, під час візиту президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана в Україну, сторони домовилися про військову допомогу і постачання АН-178.
Єгор Киян, економічний аналітик, говорить про те, що поки все це більше виглядає як іміджевий процес. Також є і певні ризики — Туреччина намагається домовитися з українськими президентами вже четвертий раз. Тим часом команда Володимира Зеленського говорить про те, що угода між країнами готова на 99%.
«Головне, щоб все було без поспіху. Важливо дотримуватися балансу економічної вигоди для України, не забуваючи при цьому і про національну безпеку країни», — вважає експерт.
Зона вільної торгівлі з Туреччиною — вигідна обом сторонам, але тут є підводні камені, які необхідно враховувати. Наприклад, за словами експерта, Туреччина може використовувати військову угоду як якийсь політичний інструмент тиску на Україну. Якщо підписувати всі угоди в поспіху, можна упустити щось головне — за гарними фотографіями буде ховатися невигідне для нашої країни співробітництво, витік технологій і багато іншого.
«Авіаційна галузь України перебуває в занедбаному стані. Зазвичай, коли спільно будують літак, то це технології — ми продаємо креслення тощо. У даному аспекті є ризик, що технологія просто перетече з України до Туреччини. Якщо все це буде на нашій території — тут буде замовлення і тут будуватимуть літаки — це вигідно нам. Якщо ж все буде робитися там, нам невигідно. Так, зацікавленість в наших двигунах є, не тільки в Туреччині. Цим треба скористатися», — вважає Єгор Киян.
Ми (Україна) намагаємося врятувати авіаційну галузь. Багато заяв політиків на тлі цього є іміджевими. Як її врятувати? Продавати технології до виробів. На жаль, немає країн-партнерів, домінують тільки економічні інтереси. У Туреччині є власні виробники літаків, їм не потрібна конкуренція.
«Тут простий приклад: якщо Туреччина має можливість закупити наші двигуни, маючи натомість своїх виробників, то вони завжди будуть не такими — занадто гучними для польотів над населеними пунктами тощо. Але картинка змінюється, якщо Туреччина придбала технології, а двигуни роблять її виробники — зрозуміло?», — підсумовує експерт.
Важливо, щоб був максимальний захист національних інтересів.
Детальніше про особливості договору між Туреччиною та Україною Єгор Киян розповів в ефірі «Першого Ділового».
Стрічка новин 
