Співзасновник і акціонер Індустріального Союзу Донбасу Сергій Тарута вважає, що ІСД навмисно банкрутують росіяни.
Так, за люксембурзькою компанією Indumet SA, яка ініціювала процедуру банкрутства корпорації Індустріальний Союз Донбасу (ІСД), стоїть державна корпорація розвитку Росії ВЕБ (раніше Зовнішекономбанк).
Корпорація ІСД заснована в 1995 році. До неї входили Алчевський МК, Алчевський коксохім (обидва Луганська обл.) І Дніпровський МК (Дніпропетровська обл.), Металургійні заводи ISD-Huta Czestochowa (Польща) і ISD-Dunafer (Угорщини).
У лютому 2020 го Київський апеляційний суд зобов’язав ІСД виплатити $350 млн компанії Indumet, яка скупила борги корпорації ІСД перед західними банками.
Що привело компанію до збитковості? Подробиці теми розповів співзасновник Індустріального Союзу Донбасу Сергій Тарута в ефірі телеканалу «Перший Діловий».
«Є певна юридична історія, де дійсно спочатку мова йшла не про господарський суб’єкт, а про громадський, який допоміг розрахуватися за газ. На жаль, після того, як Україна стала самостійною, були порушені зв’язки та багато підприємств, в тому числі й з Донецької області, поставляли свої товари за енергоресурси. Це був шалений бартер і фактично навіть не було реальних грошей для того, щоб платити зарплати. Тому ідеологія ІСД була дуже зрозумілою. Було вирішено зробити певну структуру, яка брала б газ, і яка, на підставі агентських або комісійних угод, давала б гроші іншим підприємствам. Тоді всі гроші з області йшли б на виплату зарплат іншим підприємствам», – вказав експерт.
Як відомо, один раз ІСД вже був на межі банкрутства. За словами її засновника, такий період дійсно був.
«До 1999 року ми практично працювали лише на гроші для виплати зарплат. Але потім ми стали активно рятувати підприємство від банкрутства. Ми пропонували фінансову стабільність і домовилися з основними споживачами газу, що вони нам дають газ в кредит на пів року. І потім оборотний фінансовий ресурс ми використовували так, щоб в кінцевому підсумку розрахуватися з усіма підприємствами газу», – зазначив фахівець.
Він розповів, що компанія почала брати кредити фактично з 2000-2001 років.
«В історії корпорації було багато моментів, де фактично ми були на грані банкрутства. Це був ще 1996 рік, коли до нас приїхала команда і за вказівкою Лазаренка нарахувала нам збитки в 130 млн, яких в реальності не було. Але нам все одно тоді довелося цілий рік від цього відбиватися і доводити, що цих збитків у нас реально не було. Щодо 2008 року – тоді у корпорації не було політичного ресурсу або ж іншого ресурсу. А була тільки її репутація, під яку мені давали гроші. Великі компанії та великі фінансові установи, в тому числі й Всесвітній банк через свої дочірні компанії дав дві кредитні лінії в 700 млн. Це були швидкі та дешеві гроші, фактично кращий для нас фінансовий пакет на той час. Тоді зазвичай компаніям давали такі кредити для швидкого розвитку. Тим більше наше підприємство було абсолютно прозорим і ми були в «білому аркуші» всіх фінансових установ», – розповів про становлення компанії її співзасновник.
На цей час компанія дотується російськими інвесторами. Точніше про це ходить дуже багато чуток з боку українських ЗМІ.
«У 2008 році ми домовилися з банками про реструктуризацію і нормально з ними співпрацювали. Але тоді третій наш партнер сказав, що більше не хоче інвестувати гроші в розвиток компанії й хотів би продати частину своїх активів. Тоді ми стали шукати потенційного покупця. Так склалося, що ні у мене, ні у мого партнера Олега Мкртчяна не було грошей для того, щоб купити ці активи – ми все вклали в розвиток компанії. Тоді ми збиралися інтегруватися в «Євраз», але почалася криза і ми не змогли об’єднатися. Потім ми стали шукати іншого партнера. І після придбання російською компанією «Зовнішекономбанку», ми стали вести перемовини з ним і домовилися, що банк буде інвестувати в корпорацію. Він дав нам кредит на викуп активів у нашого партнера і на відповідне реінвестування компанії. При цьому у самого банку були свої умови – отримати контрольний пакет компанії. Однак сам договір був сформований таким чином, що банк виходив не власником, а лише кредитором. Також у нас з’явилися дві проблеми: основна з них полягала в тому, що у нас немає своєї сировини – залізної руди. Це все була зовнішня політика держави й ми розуміли, що з приходом Януковича до влади нам знадобитися якийсь зовнішній захист. Мені тоді доводилося навіть привозити руду з Бразилії для того, що протидіяти українським або російським монополіям», – поділився Тарута.
Іншими словами, юридично банк ніде не фігурував, як засновник ІСД.
«З часом я вже не впливав на справи компанії. Ось тоді у неї й почалися проблеми, тому що «Зовнішекономбанк» – це бюрократична установа, для якої краще взагалі нічого не робити, ніж нести відповідальність за прийняті рішення. Коли ми підписували угоду ми, домовилися про те, що банк продовжить програму інвестування. Я погодився на багато речей для того, щоб докапіталізувати компанію і вберегти її від наїздів влади. Але на жаль новий менеджмент був неефективним, а сам банк пішов по зовсім іншому шляху. Вони вирішили, що їм тут український акціонерний партнер – не потрібен, і вони скуплять все, а потім шляхом банкрутства повністю візьмуть під контроль всі активи компанії», – пояснив експерт.
Як повідомлялося раніше, Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження, в центрі якого банкрутство однієї з компаній концерну «Богдан».
Нагадаємо, що концерн належить Олегу Гладковському, колишньому першому заступнику РНБО під час президентства Петра Порошенка.
Стрічка новин 
