У липні минулого року Верховна Рада ухвалила за основу законопроект №3739 про внесення змін до закону «Про державні закупівлі» щодо створення передумов для сталого розвитку та модернізації вітчизняної промисловості, так званий законопроект про локалізацію виробництва. Днями голова Верховної Ради Дмитро Разумков висловив сподівання, що парламент ухвалить цей законопроект. За його словами, наразі він готується до другого читання. Тривають переговори і з бізнесом, і з іноземними партнерами та з фракціями, зазначив він. Зокрема, документ передбачає обов’язкове виробництво в Україні частини комплектуючих для зарубіжної машинобудівної продукції, що закуповується за державний кошт. Ініціатори його вважають, що це дасть імпульс залученню масштабних інвестицій у національну економіку.
Законопроєкт локалізації виробництва в рамках форуму «Україна-30.Економіка без олігархів» в ефірі телеканалу «Перший Діловий» обговорили з головою комітету ВРУ з питань економічного розвитку Дмитром Наталухою.
Зокрема, він розповів, що отримав 150 тисяч підписів працівників 4 тисяч підприємств всієї України.
«Це переважно ті підприємства, з тих галузей, які в нашому законопроекті передбачені як стратегічні. Що значить стратегічні для нас? Ми проаналізували ступінь проникнення імпорту в публічні закупівлі. Ті, в які генерують найбільшу кількість грошей і мають найбільший мультиплікаційний ефект. І виявилося, що в деяких галузях, які є критичними для української промисловості, такі, наприклад, як машинобудування, або спецтехніка – цей ступінь проникнення імпорту сягає більше 40%. Це означає, що кожен другий-третій контракт виграє іноземний підрядник. В той час, як у нас на території держави є заводи, які здатні, якщо не виробляти ту саму техніку, то точно забезпечувати її належними компонентами, належним обслуговуванням, належними деталями, запчастинами і всім іншим. Звідси і взялася історія про законопроект про локалізацію. Про те, що «хочете купувати за кордоном – нема питань, але місцевий компонент певний має бути обов’язково». Тобто в середньому – 35%, у світі він інколи сягає 50%. Тому оці робітники – 150 тисяч – це якраз робітники цих 4 тисяч підприємств, які входять до переліку стратегічних галузей, які визначені в законі про локалізацію», – повідомив фахівець.
Також він розповів, чи можна було обійтися без законопроекту про локалізацію, надавши перевагу модернізації підприємств, зайнятися інвестиційним кліматом і т.ін.
«Нам не треба соромитися та боятися цього. Це не якийсь велосипед, який ми вигадали. Це практика, яка присутня у більшості країн світу, я це підкреслю. Навіть на території Європейського Союзу є вимога місцевого компоненту по дуже чітким і зрозумілим напрямкам. Наприклад, це інфраструктурні мережі. Тобто, якщо ти умовний Китай, Азербайджан, навіть Туреччина – і ти хочеш продати на території Європейського Союзу електромережі, складові для електромереж, для мереж водяних – ти будеш змушений локалізуватися на 50% – якщо ти поза межами блоку Європейського», – зазначив експерт.
Стрічка новин 
