Ринок цементу в Україні вже понад рік перебуває у стані антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну цементних клінкерів та портландцементу походженням з Російської Федерації, Білорусі та Молдови. Проте, попри такі радикальні кроки держави, українці не відмовляються від використання імпортного цементу. Споживачі кажуть, що у вітчизняного виробника цементу проблеми з асортиментом, з наявністю, з переліком. Натомість, активно постачає цей продукт до України Туреччина, Литва. Та й РФ, Білорусь і Молдова, використовуючи різноманітні схеми, продовжують постачання.
«В українських виробників цементу є свої асоціації, є фахові юристи, котрі могли б пролобіювати це питання на найвищому рівні. Натомість, українські виробники просто не використовують власні потужності на повну потужність, хоча у нас великі сировинні можливості. Користь від рішення уряду по Росії та Білорусії полягала в тому, що ми фактично заборонили клінкер, який раніше закуповували – десь приблизно по 1 млн. тонн за рік. Але що після заборони клінкера, Росія значно збільшила постачання просто цементу, не клінкерного», – розказує голова Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будматеріалів» Іван Салій.
Як наслідок, такий крок дозволив збільшити в Україні виробництво клінкера на 7%, проте зараз знову йде падіння виробництва у галузі цементу.
«Ми в цьому році маємо падіння виробництва клінкера, виробництво цементу не падає… звідки клінкер?», – запитує експерт.
Ігор Бондарчук, голова правління ГО «СТОП корупції» пояснює, що вже зараз чути заклики до обговорення цього питання. Але навіть ті люди, які брали безпосередню участь в ухваленні рішень щодо антидемпінгового мита,нині не вдоволені таким розвитком подій.
«Я не проти антидемпінгового мита, але в інший якийсь редакції, оскільки це питання до кінця ще не досліджене. По суті, держава урізала можливості одним закордонним виробникам і відкрила можливості іншим – тій же Туреччині. Тобто, можна говорити про змову турків та українців – турки заходять на ринок, працюють тут деякий час, заробляють кошти і діляться. По суті, це картельна змова. Бо за кожною компанією-постачальником стоїть великий бізнес, або й концерн. А це вже питання до компетентних органів….», – каже Бондарчук.
За рік обсяги будівельних робіт в Україні сягають 5 мільярдів євро, тоді як у набагато меншій Польщі – до 50 мільярдів євро.
«Варто думати, не як обмежувати, а як розвивати галузь. Будівництво зростає, а от виробництво цементу – ні. Варто подумати, як розвивати далі цю галузь. На сьогодні маємо 4 потужних виробників цементу – вони конкурують між собою і домовлятися не хочуть. А можна було б не лише збільшити виробництво для вітчизняного ринку, але й експортувати цемент», – наголошує Іван Салій.
За його словами, українським виробникам цементу не вистачає асортименту. У світі існує понад 1 тисячу видів цього продукту – для спеки, для холоду, для висотного будівництва, для складного будівництва, для інженерних споруд тощо. Вітчизняне ж виробництво може похизуватися лише кількома найпопулярнішими марками. Тому чимало споживачів і шукають імпортні постачання.