Як повідомляє Держмитслужба, імпорт сиру в Україну в 2020 році зріс з 23,7 тис. тонн у порівнянні з 2019 роком до 46,7 тис. тонн, а в доларовому вираженні – з $ 108,9 млн до $ 210,5 млн.
Крім того, в 2020 році різко збільшився імпорт молока і вершків – до 12,9 тис. тонн на $ 11,6 млн: стрибок склав 3,6 раза і 3,3 раза відповідно. Істотним торік був також зростання імпорту вершкового масла – до 10,0 тис. тонн в натуральному вираженні і майже в 2,5 раза в грошовому вираженні – до $ 40,6 млн.
Водночас експорт сиру з України зменшився до 6,3 тис. тонн на $ 24,4 млн або відповідно на 11,3% і 8,9% в порівнянні з 2019 роком. Істотним минулого року було також падіння експорту вершкового масла – до 11,2 тис. тонн на $ 48,7 млн, або відповідно на 38,6% і 36,8% при різкому зростанні імпорту. Він збільшився майже втричі – до 10,0 тис. тонн в натуральному вираженні і майже в 2,5 рази в доларовому вираженні – до $ 40,6 млн.
Такі цифри викликали побоювання в українських молочників. 14 виробників молочної продукції підготували спільну заяву для проведення спеціального розслідування зростаючого імпорту в Україну, через те, що імпорт молочної сировини ставить під загрозу існування українського молочного ринку.
Свою думку з того приводу висловив Павло Коваль, експерт Всеукраїнської аграрної конфедерації.
“Я думаю, що це питання не дуже просте, воно десь на межі між виробництвом і політикою. Якщо ми говоримо про 14 заводів, то точно не може бути лобіювання когось одного. Але треба подивитись, яку частку ринку ці заводи покривають. Проте, я думаю, що це підприємства, які ходять одну з профільних асоціацій.
Ми повинні чітко розуміти, що до середини 90-х років в Україні функціонувало 630 молокопереробних підприємств, а на сьогоднішній день їх залишилося 192. Якщо 14 підприємств хоча б 30-40% ринку представляють, тоді на це потрібно звертати увагу. Тому що ситуація в молочній галузі катастрофічна у нашій країні”, – говорить експерт.
Павло Коваль зазначає, що ситуація знаходиться у стадії розробки, адже асоціація молочників подала заяву на розгляд міжвідомчої комісії, яка повинна була б провести розслідування та винести рішення. Проте вся процедура фінального етапу немає.
“В нас за результатами 2020 року є окремі продукти молочної галузі, де в рази зріс імпорт та знизився експорт. Звичайно, ми можемо піти найлегшим шляхом та імпортувати перероблену продукцію, але де ми будемо забезпечувати продовольчу безпеку, робочі місця, надходження продукції та валюти”, – зауважує спеціаліст.
На думку Павла Коваля, є дуже багато державних програм, але не всі вони виконуються. Часто питання стоїть у політичній волі.
“На сьогоднішній день ми маємо 1,7 млн голі дійного стада, але у 1995 році було 8,5 млн голів. Жодна країна не має таких показників. Тільки в двох країнах ціна на незбиране молоко вища, ніж в Україні. Наша сировина неконкурентна. Проблема набагато системніша і складніша.
Молочна галузь є традиційною для України. До 1995 року наша країна входила десятку найбільших виробників молока в світі. Однак, за 25 років країна впала з 6-7 місця на 32. В нас відсутня будь-яка аграрна політика”, – резюмував фахівець.