Виробники сірчаної кислоти “Сумихімпром” і Східний ГЗК не опублікували в 2020 році свої фінансові результати.
Це пов’язано з тим, що, незважаючи на введені квоти на імпорт сірчаної кислоти, які відмовляється скасовувати міністр економіки Ігор Петрашко, підприємства продовжують показувати негативні фінансові результати.
З 1 вересня 2018 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі Мінекономрозвитку ввела квоти на поставки сірчаної кислоти. Офіційною причиною став нібито захист вітчизняного виробника.
В результаті введення обмежень ціни на сірчану кислоту без об’єктивних передумов виросли майже в два рази, відбулася монополізація ринку. Це, в свою чергу, призвело до того, що підприємства-споживачі опинилися в заручниках у окремих посередників. Ті зривають поставки, диктують економічно необґрунтовані умови, однак вибору немає – купити сірчану кислоту через квоти на імпорт можна тільки у обмеженого кола постачальників, якими, як правило, є приватні компанії, а не державні підприємства, які цю сірчану кислоту виробляють.
А самі квоти на імпорт сірчаної кислоти перетворилися на масштабну корупційну схему, де заробляли компанії-прокладки. Незважаючи на те, що ціна на продукцію зросла практично в 2 рази, чистий збиток Східного ГЗК в 2019 році склав 680 млн.грн. (замість 389 млн. грн. прибутку в 2017 році). Аналогічна ситуація у ДП “Сумихімпром” – у 2019 році збиток склав 11 млн грн.
Незважаючи на явну корупційну схему, Міністерство економіки на чолі з Ігорем Петрашком відмовляється скасовувати квоти, ставлячи під загрозу українські металургійні та хімічні підприємства.
Промисловці 12 червня цього року закликали Мінекономіки терміново відмінити квоти на сірчану кислоту як неефективні. Запровадження квот на сірчану кислоту для захисту національних виробників виявилось неефективним, їх потрібно скасувати. Про це заявив голова Федерації металургів Сергій Біленький.
Р
аніше народний депутат Сергій Магера звернувся в Нацполіцію Києва із заявою, що Мінекономіки не реагує на порушення, що відбуваються на держпідприємстві «Східний ГЗК», в результаті яких державі завдано збитків на 137 млн грн. Депутат зазначив, що держпідприємство «Східний ГЗК», яке є одним з найбільших виробників сірчаної кислоти, отримує збитки внаслідок того, що продає свою продукцію не кінцевим споживачам, а посередникам. Зокрема, «ексклюзивним» посередником держпідприємства є ТОВ «Торгсервіс», який не є виробником цього ресурсу.
Крім того, депутат звертає увагу на те, що Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, головою якої є міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко, побічно сприяє вчиненню таких кримінальних порушень. Зокрема, тим, що не вживає заходів щодо перегляду квот на імпорт сірчаної кислоти.
Екс-міністр економіки Тимофій Мілованов каже, що ціна для промисловості справді зросла, але потрібно ставити питання виробникам сірчаної кислоти: чи покращили ці квоти їх фінансовий стан, чи стали вони заробляти більше, чи створили вони більше робочих місць, чи використали вони додаткові гроші для модернізації своїх підприємств?
«Відповідь тут одна – ні. Виробникам ці квоти не допомогли. Чому, тому що в Україні є два великих посередники, котрі продають сірчану кислоту, і обдва належать одному депутату, з ОПЗЖ (не будемо вказувати конкретно). І вся різниця між ціною на світовому ринку і на українському ринку – залишається саме посереднику. А це дохід десь у 2 тисячі гривень на кожній тонні. На рік в Україні виробляють 130 – 135 тис. тонн сірчаної кислоти. Виходить, що посередники заробили, а бюджет втратив десь 600 – 700 млн. гривень за два роки», – каже Мілованов.
Українські виробники сірчаної кислоти, які домоглися підтримки держави, наголошували на якість самої продукції. І не раз заявляли, що дешевий імпорт з Росії та Білорусі – це утилізація відходів нафтохімічного виробництва. Вітчизняні виробника два роки користувалися квотами і не вкладали у модернізацію власних потужностей.
«Якісь продукції мають оцінити споживачі, тобто ринок. За умов ринку виробники мають підлаштовуватися під тих, хто купує їх продукцію. Тобто ми живемо в ринковій економіці, ми живемо за законами економіки, і це питання не стоїть», – пояснює Тимофій Мілованов.
На думку екс-міністра, можна збільшити квоти виробникам або просто їх відмінити.
За словами Мілованова, частина виробників є державними підприємствами.
” Ми маємо державні механізми аудиту. За результатами цього аудиту можна відкривати кримінальні провадження, якщо є підозра на махінації, виведення грошей, доведення підприємства до банкрутства. До речі, доведення підприємств до банкрутства – це досить стандартна схема і навіть «не доведення», а просто виведення грошей з державних підприємств. Це досить стандартна схема, яка 30 років робилася в Україні і збагатила багатьох людей . Бо аудит теж не завжди буває якісний, існують і підкупи в цій сфері. Тож державі варто підключати теж НАБУ, СБУ – потрібна тільки політична воля», – вважає Мілованов.
За словами експертів на внутрішньому ринку лише 142 доступні цистерни для транспортування сірчаної кислоти. Цього достатньо для перевезення зокрема 140 тисяч тон кислоти. При цьому річне споживання, як нам відомо, 110 тисяч.
«Якщо промисловість буде розвиватися, то потреби зростуть. Тут також важлива ситуація на «Укрзалізниці». Там проблеми навіть не з вагонами чи цистернами – їх можна вирішити, якщо їх не вистачає. Їх можна купити – є механізми приватної закупки, можна купити й через державу. Але в нас велика проблема з локомотивами…» – констатує експерт.
Стрічка новин 
