Ситуація з покупкою китайськими бізнесменами запорізького підприємства «Мотор Січ» показала слабкі місця України в законодавстві, повну безконтрольність з боку держави іноземних інвестицій та наявність тиску, як на бізнес, так і на інвесторів.
Як відомо, «Мотор Січ» є гігантом у сфері виробництва двигунів для авіаційної техніки та промислових газотурбінних установок. У підприємство довгий час інвестували кошти китайські бізнесмени. Нині на нього претендує група компаній DCH Group Олександра Ярославського. Олігарх подав позов до Антимонопольного комітету.
Нещодавно прес-служба DCH Group повідомила про отримання відповіді Антимонопольного комітету на подану заявку щодо погодження купівлі акцій ПАО “Мотор Січ” – про дозвіл на концентрацію.
Комітет повідомив, що не прийняв до розгляду подану заяву з ряду технічних та процедурних моментів, а також запитав у заявників додаткову інформацію щодо активів на ринках, які не мають відношення до профільного виду діяльності “Мотор Січі”.
Зокрема, АМКУ зацікавили активи DCH у сфері надання медичних послуг та компаніями на ринку фінансів і цінних паперів. Своєю чергою китайські інвестори подали до уряду повідомлення про інвестиційний спір проти держави Україна.
Спеціально для Першого ділового телеканалу із ситуацією розбирався директор Центру досліджень армії, Валентин Бадрак.
“На сьогоднішній день підприємство працює, при чому працює досить непогано, щоправда, зменшилася чисельність персоналу. Якщо раніше було 29 тисяч людей, то сьогодні це на 10 тисяч людей менше. Але, керівника підприємства під час візиту до Туреччини прийняв президент країни Ердоган. Мова йшла про дуже серйозні і потужні проекти. Це підприємство дійсно має надважливе стратегічне значення для країни, адже воно бере участь у надпотужній програмі асиметричного ракетного озброєння, створення крилатої ракети “Нептун”. Без “Мотор-Січі” “Нептуна” не буде, і це треба усвідомлювати. Крім того, підприємство має величезний експортний потенціал: раніше воно постачало двигуни в близько 100 країн світу” – зазначає експерт.
Головною проблемою “Мотор-Січі” на думку Бадрака є те, що одним з ключових ринків був російський. А після війни підприємство втратило дві третини виробництва.
“А другим ударом для “Мотор-Січі” була закупівля МВС 55 французьких вживаних вертольотів. При тому, що французька техніка в Україні не конкурентоспроможна. Через те, що програма “Національний вертоліт України” так і не була реалізована, фактично керівник і власник підприємства В’ячеслав Богуслаєв пішов на таку сумнівну угоду і продав частину акцій” – наголошує спеціаліст.
Існує думка, що “Мотор-Січ” свідомо підводили до банкрутства, аби підприємство згодом потрапило за безцінь у приватні руки. Але ініціативу продажу контрольного пакету акцій у 2017 році приписують керівнику підприємства Богуслаєву. А от численні справи про диверсію називають ініціативою Порошенка.
“Я чув такі інсайдерські думки, що саме ці 25% акцій, які мали піти через Укроборонпром, начебто ними хотів заволодіти сам Порошенко. Можливо, це так. Мені важко казати, але я знайомий з позицією колишнього генерального конструктора літакобудування пана Ківи, який стверджує, що і “Антонов” Порошенко хотів придбати. І навіть особисто приїхав подякувати за те, що він його створив.
Щодо інвестицій, скажу так: Богуслаєву завжди обіцяли і тому з’явилася програма “Національний вертоліт”. Через ці обіцянки він сам вклав близько 1 млрд доларів за останні десять років. За ці кошти було зроблене налагодження лінії редукторів та Лопатів, тобто всі ті проблеми, які існували.
Інша справа, що дійсно проблематичним для Богуслаєва залишається питання, що і тоді, і зараз фактично люди, які є розробниками, що ці технології опинилися у власності “Мотор-Січ” через певні акції та маніпуляції. Але наскільки це є великою проблемою, важко сказати. Завод підштовхували до такої ситуації.
Хто є зацікавленою стороною? Російська Федерація. Ван Дзин зустрічався з Сурковим, але він не є фактично представником китайської сторони, тому що він був фінансистом людини, яка конкурувала з лідером Китаю. Тому йому шлях до Китаю закритий. Він не зможе інвестувати в Україну та принести їй прибуток. А інтерес Росії полягає в тому, щоб закрити підприємство тут, переманити 1000 найкращих інженерів, і налагодити паралельно там виробництво, яке через слабкість власних технологій не можуть ніяк відкрити.
Тому ми маємо остерігатися Росії, але з іншого боку, ми не можемо “здати” цей завод. Сьогодні кажуть про можливість проведення переговорів, де Україна повинна знайти гроші і відкупити акції у Ван Дзина, для того, щоб повернути можливість управляти підприємством” – говорить аналітик.
За словами Бадрака, майбутнє у “Мотор-Січі” безумовно є. Лише на китайському і турецькому ринках є настільки великі перспективи, що вони зрівняються з російським ринком.
“На жаль, в разі реалізації угоди, технології з України підуть. Тому це є дуже небезпечним і ризикованим шляхом. Я не бачу жодного шляху, де влада над підприємством залишилася б у руках Ван Дзина, Ярославського або ще когось. Сьогодні шлях спасіння цього підприємства – державне рішення і політична воля керівництва держави” – резюмував експерт.
Стрічка новин 
