Використання можливостей спеціальних (вільних) економічних зон для стимулювання інвестиційної та виробничої діяльності для світу не рідкість. Зараз таких територій понад 2000. Більшість – досить успішні.
В Україні, на жаль, досвід інший. І причина невдач протягом усіх цих 20 років одна – відсутність гарантій захисту інвестицій та цивілізованого ведення бізнесу.
У сучасному вигляді ВЕЗ існують з 1950-х. Але найбільш показовим вважають китайський досвід, який дозволив країні почати “тривалий” ривок в 1980-му. Тоді в КНР створили чотири ВЕЗ (в Шеньчжені, Чжухаї, Шаньтоу і Сямині). І вже наступного року на їх частку припадало 60% припливу в країну приватних інвестицій.
В Україні прийнятим в середині 1990-х законодавством передбачили роботу 12 спеціальних (вільних) економічних зон і 9 територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР). І першими почали діяти саме СЕЗ на Донбасі – “Донецьк” і “Азов” (Маріуполь). З липня 1998 року.
А до середини 2000-го в країні було вже 11 вільних економічних зон: додалися ще СЕЗ “Закарпаття”, “Інтерпорт Ковель”, “Курортополіс Трускавець”, “Миколаїв”, “Порто-франко” (Одеса), “Порт Крим”, “Рені” (в Одеській області), “Славутич” (в Київській) і “Яворів” (на Львівщині).
Однак інвестори так і не прийшли. А МВФ розкритикував українських чиновників за податкові пільги, які замість очікуваного ефекту тільки позбавляли бюджет частини надходжень.
Чому ж так сталося? Про це розповідає експерт Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.
«Говорячи про ВЕЗ, треба розуміти, які цілі, яка специфіка цієї вільної економічної зони.
Коли ми говоримо «автівка», ми можемо мати на увазі й старий «Запорожець», який вже не випускається, й найсучаснішу «Теслу», – підкреслює представник Українського інституту майбутнього.
Відповідно, на думку пана Тишкевича, коли в Офісі президента говорять про вільну економічну зону без конкретики, це все одно, що вести розмови про шкільну ялинку. А в цьому випадку треба зрозуміти, що має на увазі керівник Офісу президента пан Єрмак, коли говорить «вільна економічна зона»?
“Чи то географічна економічна зона, яка у своїх кордонах охоплює цілий регіон, чи це зона для стимулювання певних типів діяльності: або технологічного бізнесу, або це експортноорієнтована зона. Або це зона для закриття демографічних дірок з пільговим режимом міграційної політики. Я не знаю, – наголошує Ігор Тишкевич. –
І я сумніваюся, що й сам керівник Офісу президента чітко уявляє, яку з цих зон сьогодні збираються обговорювати. А поки що говориться просто про вільну економічну зону. Але що там буде? Пільговий митний режим? Податкові пільги? Пільговий технологічний режим? Пільги для експорту? Чи там держава створюватиме якусь спеціальну інфраструктуру? Таких розмов ще немає”.
Тобто наразі конкретики щодо створення вільної економічної зони що на Донбасі, що на заході України, не існує – такий висновок експерта.
«Конкретики немає, – це раз, – уточнює Ігор Тишкевич. – І по-друге, залежно від типу і виду вільної економічної зони, вона може спрацювати як на користь держави, так і на її руйнацію.
Все залежить від того, які інструменти будуть залучені і які території ця зона охоплюватиме».
Тобто думка однозначна. Інвестори тоді прийдуть у ВЕЗ – що на Сході, що на Заході країни – коли урядові ініціатори вільних економічних зон для кожної з них визначать їхні цілі, кінцеві результати й основну мету, й ці ВЕЗ запрацюють згідно з конкретними економічними завданнями.
Нагадаємо, в Офісі президента збираються створити ще одну вільну економічну зону. Про це повідомив керівник відомства. Так, СЕЗ планують створити на території декількох західних регіонів України.
Також раніше ми повідомили, що екс-президент України, який на цей час є членом української делегації в Тристоронній контактній групі, назвав створення вільної економічної зони на Донбасі як один з варіантів врегулювання конфлікту і закінчення війни.