Гальмом української економіки був і залишається монополізм.
Особливо гостро майнова нерівність стало відчуватися громадянами саме зараз, коли під приводом реформ і переходу на ринкові відносини активізувалися різні монополії. Сьогоднішнє їхня зброя – тарифи.
Ось уже кілька років в Україні крім традиційних податків запроваджено «ноу-хау» українських монополістів – гібридне тарифне оподаткування. Експерти називають кілька таких гібридних тарифів, які служать монополіям:
- найдорожчі на планеті «зелені тарифи» на електроенергію;
- скорочення виробництва дешевої атомної енергії разом з ростом вартості електроенергії для населення;
- RAB-тарифи, за допомогою яких населення сплачує чужі активи;
- позамежна ціна газу українського виробництва.
Свою думку з цього приводу висловив Олександр Дякулич, адвокат практики антимонопольного та конкурентного права.
“Питання монополізації – це один з сегментів. Насправді треба розглядати його в цілому як стан конкуренції на українських ринках. Це стосується не лише зловживань монопольних утворень, тут ми маємо антимонопольні практики, так звані картелі, прояви недобросовісної конкуренції, від якої страждає як споживач, так і бізнес.
Ми поки що пройшли досить короткий шлях у порівнянні з Європейськими країнами. Сама по собі монополія, якщо регулюється владою, не дозволяє зловживати владою”, – говорить експерт.
Олександр Дякулич зазначає, що вплив на суміжні галузі з боку монополістів безпосередньо є, але треба говорити конкретно про галузеві ринки.
“У морській галузі є державне підприємство “Адміністрація морських портів”, яка є держаним природним монополістом, що контролює всі портові збори, встановлює тарифи, але немає чіткої методики. Ми уявляємо, як дискримінуються учасники ринку, портові оператори, коли працюють по незрозумілим схемам. Одні оператори отримують знижки, інші – ні, все це лише на розсуд регулятора.
Так само ринок харчування, де є питання до великих торгових мереж, як вони обирають своїх постачальників. Це є ознаками недобросовісної торгової практики. коли висуваються пені завищені умови і не всі постачальники можуть потрапити “на полку”, – відзначає фахівець.
На думку Дякулича, з іншого боку, бізнес сам винен у тому, що це відбувається. Представники бізнесу не користуються всіма своїми правами та інструментами для захисту цих прав.
“Ми не маємо масових заяв від галузевих асоціацій до Антимонопольного комітету, ми не бачимо масових позовів про відшкодування шкоди у подвійному розмірі, а така норма законодавстві є. Таких випадків – одиниці” – розповідає спеціаліст.
Олександр Дякулич вважає, що механізм корпоративного управління є найбільш успішним у всьому світі. Найкращий випадок – це приватизація. Приватний інвестор він завжди більш мотивований, ніж держава, як управлінець.
“Основне питання – в законодавчому врегулюванні. Всі кивають на АМКУ, що він не працює. Але не треба забувати, що він лише розслідує порушення, яки уже відбулись. Для того, щоб передумов для цих порушень не виникало, має бути належна робота усієї вертикалі виконавчих органів влади” – резюмує експерт.
Стрічка новин 
